Хто має нести відповідальність за невиконання судових рішень?

Чи йдеться про політичну доцільність або недоцільність у виконанні рішень Конституційного Суду?

Дискусії ж у Верховній Раді мають політичне забарвлення. Адже політика як сукупність певних напрямків розвитку суспільства, як певний політичний курс, передбачає волю більшості народних депутатів у парламенті, оскільки рішення, якщо мова йде про постанову або закон, ухвалюється у разі підтримки 226 і більше депутатів, якщо йдеться про зміни до Конституції - дві третини від конституційного складу Верховної Ради, тобто за зміни мають проголосувати триста і більше депутатів.

Так от, хто візьме політичну відповідальність за те чи інше рішення Суду? І наскільки однаково розуміються, в першу чергу напрями ухвалення закону. Конституційний Суд не може давати конкретних вказівок Верховній Раді. Верховна Рада – це представницький, єдиний орган законодавчої влади України. Але разом з тим Конституційний Суд спонукає Парламент до законодавчого врегулювання відносин у певній площині. Чимало законів пройшли таку спонукальну процедуру, зокрема можна говорити про Закон України «Про Регламент Верховної Ради України», який багато разів ухвалювався постановою, хоча мав бути ухвалений як закон. Це було не стільки небажання парламентарів ухвалити закон про регламент, скільки небажання попередніх Президентів його підписувати.

Цілий ряд політичних обставин впливає на законотворчий процес, на виконання рішень Конституційного Суду України. Але в цілому, якщо говорити про глобальну проблему взаємозв’язку між рішенням єдиного органу Конституційної юрисдикції – Конституційним Судом і діяльністю законодавчого органу – Парламенту або органів виконавчої влади, то має бути так: рішення ухвалено, відповідно воно втілюється в правову реальність нашої країни, саме таким чином має діяти злагоджена та відповідальна влада, всі її суб’єкти, інституції та учасники».

Юрію Романовичу, можливо, крім відповідальності і злагодженості, необхідно запровадити і механізм виконання рішень Конституційного Суду, адже закон про Конституційний Суд не передбачає порядок їх виконання?

Що стосується юридичної відповідальності за невиконання рішень судів в цілому, зокрема рішень Конституційного Суду, це напевно один з найбільших викликів сьогодення. Ухвалені судами рішення не виконуються. Внаслідок чого втрачається довіра до судової системи в цілому, до держави та її інститутів. Всі рішення судів, зокрема Конституційного Суду, мають виконуватися. Рішення Суду - обов’язкове для виконання, не залежно від того, на кого воно поширюється.

Але сьогодні про судовий, прокурорський нагляд говорять і вчені мужі. Але скажіть будь ласка, яким чином можна застосувати кримінальну відповідальність до колегіального органу, до Верховної Ради, Кабінету Міністрів, інституту Президента, це реально?

Ні. Що стосується колегіальних органів, політичних органів, органів влади, які мають ухвалювати певні рішення, то кримінальна відповідальність не буде поширюватися на них. Я ще раз наголошую, має бути більш злагоджена робота таких інститутів. Рішення Парламенту або органу виконавчої влади, які ухвалюються колегіально, мають бути результатом політичної позиції тієї сили, яка перебуває при владі. Це має бути для суспільства одним з індикаторів сумлінності діяльності влади, який дозволив би або підтримувати її на наступних виборах або не підтримувати. Йдеться про політичну відповідальність. Якщо йдеться про ті випадки не виконуються певні рішення, що стосуються конкретної особи, чи кола осіб, суспільства. В такому разі особи, які впливають на цей процес мають бути суворо покарані, з метою запобігання практиці ігнорування рішень судів.

Ми розглядаємо проблему ширше і звертаємо увагу на невиконання не лише рішень Конституційного Суду, але й інших судів – судів загальної юрисдикції, особливо по цивільних справах. Слід відзначити, що величезна кількість судових рішень по цивільних, адміністративних справах не виконуються, йдеться про стягнення майна, коштів, поновлення на роботі та ряд інших трудових спорів тощо. Існує чимало випадків, коли певні посадові особи просто ігнорують рішення суду і не несуть за це ніякої відповідальності. В результаті, зростає суспільне невдоволення та розчарування, люди не бачать законних механізмів захисту своїх прав. У нас не діє в повній мірі гарантований судовий контроль, в тому числі й прокурорський. Статтею 121 Конституції України за Прокуратурою закріплено нагляд за додержанням законів. В цьому сенсі нам є над чим працювати.

Є пропозиції стосовно запровадження цілого розділу в Закон України «Про Конституційний Суд України» щодо виконання рішень Конституційного Суду. Як Ви ставитеся до таких ініціатив?

«Особисто я схвалюю ініціативи законодавчого врегулювання порядку виконання рішень Конституційного Суду України. При цьому слід підкреслити, що визнані Конституційним Судом окремі норми або нормативно-правові акти неконституційними, автоматично втрачають чинність і в даному випадку такий контроль має застосовуватися. У разі, якщо йдеться про тлумачення - тут також великої проблеми немає. Але разом з тим, певне тлумачення, певна правова позиція Конституційного Суду має бути віддзеркалена в діючих законодавчих актах. В окремих таких випадках, необхідно переглядати як нормативно-правові акти Верховної Ради так і нормативно-правові акти Кабінету Міністрів. Тому потрібно було б прописати певний механізм, тобто як саме рішення мають трансформуватися в законопроекти, і як вони потім будуть розглядатися й ухвалюватися. Необхідно зауважити, що Конституційний Суд не може стояти над законодавчим органом, проте народні депутати, як суб’єкти звернення або ініціатори певного подання до Конституційного Суду, отримавши позицію Конституційного Суду повинні реалізовувати її у своїй законодавчій діяльності. Усе це вимагає ґрунтовного аналізу як з наукової точки зору, так і з практичної.

Чи матимуть політичну волю народні депутати, щоб все таки поставити крапку у цьому питанні, щоб у нас закони працювали і виконувались рішення судів загальної юрисдикції і Конституційного Суду. Чи зможе ВР найближчим часом ухвалити відповідний законопроект?

Знаєте, я оптиміст в цьому питанні. Я переконаний, що та практика, яка мала місце в минулому буде змінена. Сподіваюся, що у нас як у будь-якій цивілізованій демократичній країні рішення всіх судів будуть виконуватися. Єдине, що мене турбує, наскільки швидко нам вдасться цього досягнути. Протягом останніх п’яти років відбувалося протиставлення політиків один одному, інститутів один одному, органів місцевого самоврядування і центральної влади. Тобто ми розбалансували той принцип єдності, який мав би діяти у сфері публічних, владних відносин.

Сподіваюся, що ми врегулюємо це питання, що відбудеться реформа і у виконавчій службі. Ми вже внесли законопроект по реформуванню державної виконавчої служби, який передбачає запровадження інституту, так званих, присяжних виконавців, які складатимуть присягу і діятимуть задля виконання рішень суддів та інших органів влади.

Разом з тим, необхідно підвищувати професіоналізм. Сподіваємося, що і експертний простір буде дуже активним. Нам цікава думка професіоналів, які на науковому рівні досліджують цю проблематику, і можуть нам надати фахові поради, спираючись на досвід європейських країн. Тому ми повинні рухатись в цьому напрямку.

І Ви як Представник Президента у Верховній Раді, я сподіваюся, теж докладете максимум зусиль, щоб більше не виникало взаємних звинувачень?!


Президент дуже сподівається на те, що епоха взаємної ворожнечі залишиться в минулому. Передімною стоїть завдання шукати та знайти ті форми взаємодії Президента і Парламенту, які дозволили б максимально зменшити випадки застосування Президентом вето як інструменту запобігання порушення прав і свобод людини і громадянина. З іншого боку, необхідно, щоб система виконання судових рішень була врегульована в правовому сенсі, щоб ніхто навіть не ставив питання про те, що вони можуть не виконуватися. Необхідно докласти усіх зусиль, аби наша держава стала повноцінною учасницею демократичних європейських процесів, про які дуже люблять говорити політики.

Громадяни - платники податків, які утримують судову владу, а вона працює неефективно

Я думаю, що тут є не лише провина судової влади, але й недосконалість механізму виконання судових рішень. Судді ухвалюють рішення, але вони не виконуються. Ось чому ми говоримо про необхідність проведення судової реформи, запровадження інституту присяжних виконавців. Ми говоримо про реформу слідства, про правову реформу в цілому, яка на перше місце ставила б гарантований захист прав і свобод людини і громадянина. Ви абсолютно правильно сказали, громадяни України утримують владу, і влада має служити громадянину, який є для неї роботодавцем. Успадковане від Радянського Союзу сприйняття того, що представник влади стоїть над громадянином, має бути змінене європейським розумінням державної виконавчої служби, як суб’єкта, який обслуговує громадян. Але такий підхід буде неможливим, якщо ми не вкладемо таку філософію в наші закони.

Юрію Романовичу, взятися за зйомки цієї програми нас підштовхнув лист-звернення голови Конституційного Суду пана Андрія Стрижака до голови Верховної Ради України Володимира Литвина, в якому він висунув звинувачення Верховній Раді, в тому, що деякі рішення не виконуються. Чи можна сьогодні говорити про те, що між Верховною Радою та Конституційним Судом немає злагодженості, немає порозуміння – це тимчасове явище?

Сподіваюся, що це тимчасове явище. Мало того, я не поділяю тезу про те, що Андрій Андрійович Стрижак звинувачував Верховну Раду і що між Верховною Радою та Конституційним Судом є непорозуміння.

Звинувачує в тому, що Верховна Рада хоче встановити контроль над діяльністю Конституційного Суду, якщо детально.

На моє переконання він висловив занепокоєння. Я знаю, що судді Конституційного Суду і Голова Конституційного Суду поважають всіх суб’єктів влади, зокрема Верховну Раду. Єдине, що їх турбує, що рішення, які ухвалюються Конституційним Судом не реалізовуються в правовому полі. Йдеться не про інтереси Конституційного Суду, він свою роботу виконав, і від того умови роботи не змінилися, але потерпають громадяни України. Це, власне, і турбує голову та суддів Конституційного Суду. Так само це турбує і Верховну Раду.

Як організувати взаємодію двох незалежних інституцій – Верховної Ради та Конституційного Суду, але, щоб приклади невиконання судових рішень залишилися в минулому. Ось, на мою думку, спонукальні мотиви Голови Конституційного Суду.
І я хотів би висловити вдячність суддям Конституційного Суду в особі Голови, за те що вони звернули нашу увагу на цю обставину.

Прес-служба народного депутата України Юрія Мірошниченка