27.06.2010, 5 канал, “Час і інтерв’ю”

Кому і навіщо потрібно змінювати Конституцію?

Чи будуть найближчим часом Президентом України, а також коаліцією ініціюватися зміни до Основного закону? На вашу думку, які розділи Конституції зараз потребують змін?

Насправді зміни до Конституції вже ініційовано і стосуються вони виборів до органів місцевого самоврядування. Ви знаєте, що Конституційний Суд у своєму висновку фактично скорегував законопроект щодо уніфікації, як термінів повноважень голів міських, сільських, селищних так і відповідних рад.

Положення законопроекту, поданого опозицією, зокрема в частині призначення дати проведення місцевих виборів на 27 березня 2011 року, визнано такими, що не відповідають розділу 13 Конституції України. Тому власне йдеться про зміни до Основного закону, пов’язані з місцевим самоврядуванням. Я не виключаю, що зміни будуть внесені й до інших розділів Конституції та головна позиція Президента і правлячої коаліції полягає в тому, що змінюючи Конституцію ми повинні шукати якщо не консенсус, то компроміс, щоб інститути, в першу чергу, інститути захисту та реалізації прав людини і громадянина посилювались, щоб громадянин відчував себе господарем, а чиновник - слугою громадянина, а не навпаки. Тоталітарну свідомість і культура, яка полягає у тому, що держава тисне на людину, має бути викоренено. Виходячи з цього працює команда Президента, коаліція. Ми шукаємо спільну мову й з опозицією.

Тим часом не має єдності щодо ймовірності змін до Конституції і серед ваших соратників, одні говорять що зараз зміни до Конституції не на часі, це те що ми чуємо з Адміністрації Президента, з іншого боку - з Верховної Ради, з фракції Партії регіонів говорять про те, що саме для судової реформи потрібні зміни до Конституції. Чи існує єдність у Партії регіонів та у коаліції взагалі відносно того, як змінювати і чи доречно змінювати Конституцію?

Єдність є, але ця єдність народжується в дискусії. В тому і полягає сила сьогоднішньої команди, адже не зважаючи інколи на різні підходи, (ми спостерігаємо дискусію довкола закону про вибори до органів місцевого самоврядування, виборчої системи), ми неупереджено аналізуємо всі аргументи і шукаємо ті компромісні варіанти, які дозволять якомога краще реалізувати наші програмні засади.

Стосовно змін до Конституції, слід зауважити, що ініціатори такого роду удосконалення Основного закону України сьогодні, пропонуючи зміни, підходи, завдання висувають різні пропозиції, бачення.
Закон про уніфікацію термінів повноважень, який я згадував, набрав понад 400 голосів. Його підтримувала опозиція, коаліція, тобто представники усіх фракцій.

Принцип здорового глузду, з якого виходили автори законопроекту й ті, хто його аналізував та підтримував, передбачав уникнення розбіжностей між повноваженнями голів і рад та забезпечення виборчого циклу в країні, щоб країна не жила в режимі від виборів до виборів або перевиборів.
Довкола питання про внесення змін в частині впливу на організацію й діяльність владних інституцій точиться найбільше суперечливих дискусій.

Сьогодні ж ця дискусія не є конче необхідною, оскільки відносини між інститутом Президента, Кабміну, коаліцією, Верховною Радою, місцевими адміністраціями гармонізовані, можливо не формально, але з точки зору командної роботи. Принаймні ці питання не настільки актуальні, наскільки за часів Президента Віктора Ющенка і Прем’єр-міністра Юлії Тимошенко, які протиставляли один одного, інколи саботували рішення один одного.

Разом з тим, якщо говорити про системне удосконалення, я підкреслюю не зміни, але удосконалення організації влади по вертикалі і по горизонталі, а це стосується роботи, повноважень, можливостей, ресурсів органів місцевого самоврядування, тут існують певні виклики. І над цими викликами вже працює створений за ініціативою Президента комітет з економічних реформ, Рада регіонів, робоча група з питань судової реформ, тобто робота ведеться не одноосібно. Ми вважаємо за необхідне спиратись на досягнення суспільного консенсусу, на аргументи експертів, в тому числі й міжнародних. Ми будемо завершувати цю роботу виходячи з інтересів громадянина як споживача суспільних або державних послуг.

Важливо, що Президент Віктор Янукович та його команда демонструє готовність взяти на себе відповідальність, рухатись вперед. Єдине, чого ми не можемо собі дозволити, то це діяти необдумано й поспішати. Потрібно діяти виважено.

У цьому контексті давайте згадаємо як 29 травня цього року попередній Президент Віктор Ющенко заявив про можливість співпраці Блоку Юлії Тимошенко і Партії регіонів задля спільних зусиль, задля внесення змін до Конституції. Мова йшла про підвищення відсоткового прохідного бар’єру до Парламенту на парламентських виборах, а також про ледь не створення двопартійної системи в Україні. На вашу думку чи можлива така співпраця?

Не зовсім коректний коментар. Я не знаю чи саме так говорив Президент Ющенко, але Конституція не регулює питання, пов’язані з прохідними бар’єрами або виборчою системою, яка діє чи то на рівні єдиного законодавчого органу - Верховної Ради, чи то на рівні представницьких органів місцевого самоврядування, які, у свою чергу, є предметом регулювання на рівні закону.

Зараз працюємо над новою редакцією закону про вибори до органів місцевого самоврядування. Вже зареєстровано, до речі, я є одним із співавторів законопроекту про вибори до Верховної Ради за відкритими регіональними списками. Працює також досить потужна робоча група, попередньо підготований проект Виборчого кодексу, що охоплює питання місцевих виборів, виборів до Верховної Ради, Президента України, загальні обставини, пов’язані з виборчою діяльністю, тобто робота триває.

Співпраця з опозицією є необхідною умовою легітимізації рішень або змін до Конституції України. Запровадження процесу реформування Конституції та внесення змін до будь-яких інших законодавчих, правових актів потрібно здійснювати через побудоване на здоровому глузді усвідомлення необхідності новацій.

Партія регіонів не ставиться упереджено по відношенню до пропозицій опозиції. Запровадження новацій, пов’язаних із удосконаленням судової системи, ми будемо обговорювати з нашими колегами: на рівні комітетів, в яких представлені всі фракції, будемо вносити поправки, зауваження, аж доки консенсусно не запропонуємо оптимальної редакції тих чи інших змін. Опозиція теж долучатиметься до голосування з цих питань. Отже, нам не потрібні зміни, які розколюватимуть суспільство, породжуватимуть недовіру до рішень. Тому ми взяли курс на те, щоб шукати те, що об’єднує Україну, українське суспільство, громадян і політиків.

Прийнято за основу проект закону про референдум, в цих конституційних процесах, яке місце народного волевиявлення? Чи треба виносити питання змін до Основного закону на всеукраїнський референдум?

Верховна Рада може самостійно вносити зміни до окремих розділів шляхом голосування, а також шляхом надання висновку Конституційним Судом. Але є питання, які вимагають обов’язкового проведення референдуму.

Наприклад.

13 розділ Конституції України визначає питання, які вимагають проведення референдуму як необхідної процедури ухвалення остаточного рішення.

Зазначу, що у цивілізованих країнах інститут референдуму є однією з найбільш вживаних форм прямої демократії. Коли йдеться про дуже важливі питання, які неоднозначно приймаються на рівні громади або навіть цілої країни, існує практика проведення референдуму.

Наше завдання - змінити закон, який фактично дістався нам у спадок від Радянської України, відповідно до якого не можливо проводити референдуми через те, що він є застарілим, і дати громадянам України дієвий інструмент, в тому числі за допомогою проведення референдумів, для здійснення контролю за владою. До речі, референдум є інструментом для опозиції, інститутів громадянського суспільства. Вони можуть, зібравши підписи, фактично прийняти рішення навіть всупереч позиції того чи іншого владного інституту.

Для Віктора Януковича цей законопроект є кроком на шляху до європейської інтеграції України і розвитку демократичних інституцій в нашій країні. Незважаючи на те, що законопроект ініційований депутатом від фракції Партії регіонів паном Шпеновим, до роботи над ним долучились представники опозиції та коаліції. Тому ми сподіваємось, що цей документ в результаті буде ухвалено можливо навіть до завершення цієї сесії і стане дієвим інструментом в руках громадян.

Ми бачимо, що коаліція регулярно поповнюється новими багнетами з опозиції, люди переходять до більшості. Мотивації і наміри - тема для окремої дискусії, але якщо дивитися на цю тенденцію, то виникає запитання, чи можлива поява конституційної більшості у Верховній Раді?

Я не прогнозую такої появи і не вважаю, що мета коаліції розширитись так, щоб набрати конституційну більшість.
З одного боку для нас важливо мати не лише сильні інститути влади, командну роботу, здатність ухвалювати рішення та нести за них відповідальність перед суспільством, але для нас не менш важливим є факт існування потужної опозиції, опозиції як контролера, як джерела альтернативних рішень, які можуть пропонуватися суспільству у розв’язанні тих чи інших проблем. Тому говорити про агітацію за вступ до коаліції я вважаю не коректно.

Ми не можемо засуджувати депутатів, які перебуваючи в фракціях опозиції або вийшовши з неї хотіли б долучитися до діяльності коаліції, адже вони хочуть реально брати участь в реалізації курсу, проголошеного Президентом Віктором Януковичем. Це схвальна позиція, тому що вони зможуть більше допомогти своїм виборцям, які делегували їм право представляти їхні інтереси у Верховній Раді. Разом з тим, я ще раз наголошую, не можна допустити послаблення опозиції.

Повертаючись до вашого запитання стосовно можливості появи конституційної більшості у Парламенті, можу сказати, що 300 – необхідна кількість голосів для підтримки внесення змін до Конституції. Але нашим завданням не є внесення змін до Основного закону держави виходячи лише з позиції представників коаліції. Ми зацікавлені у тому, щоб представники опозиційних фракцій також підтримували пропоновані нами новації у разі внесення їх до зали Верховної Ради, мова йде в тому числі й про новації, які посилюватимуть Конституцію з точки зору захисту прав і свобод людини і громадянина.

Ми виходимо з необхідності працювати разом. Усі пропозиції обговорюватимемо разом, будемо залучати Конституційний Суд як арбітра, який перевірятиме на відповідність 157, 158 статтям Конституції України наших пропозицій і в разі необхідності будемо апелювати до суспільства або в формі, якщо це будуть суперечливі питання, консультативного референдуму або у формі законодавчого, або навіть конституційного. Наради, що проводяться лише в колі політиків мають залишитися в минулому. Зараз це коло потрібно розширювати, залучаючи громадян, експертів, спеціалістів.

Під час свої каденції Президент Ющенко ініціював створення Конституційної ради, проводив засідання, відстоював необхідні зміни до Основного закону і навіть обіцяв їх втілити. До вас як до представника Президента у Верховній Раді України питання, чи актуальні зараз і чи на часі для Глави держави зміни до Основного закону?

Віктор Федорович не ставить питання про внесення змін до Конституції України і не ініціює такої роботи.

Перше завдання - стабілізація ситуації в країні, у владі, стабілізація економічної, соціальної ситуації, стабілізація відносин із зовнішнім світом. На цьому етапі поспішні кроки по внесенню змін до Конституції були б напевно швидше дестабілізуючим фактором, аніж спонукаючим до єдності.

Президент виважено та дуже обережно ставиться до внесення змін до Основного закону.
Конституція - сталий документ, який не повинен щороку змінюватися, позаяк є стрижнем усієї нашої правової системи. Тому перш, ніж щось ініціювати, ми повинні, по-перше, - розуміти і бути впевненими, що така новація буде корисною для українського суспільства, а по-друге, що така новація не буде «яблуком розбрату» у політичному та громадському житті.