Юрій Мірошниченко на основі базових християнсько-демократичних принципів, які були сформовані в західних демократіях, запропонував відповідні принципи і засади з урахуванням специфіки України:

  • Християнські морально-етичні засади суспільства: прагнення до смиренності, покаяння, прощення, терпимості і злагоди мають стати також і суспільними цінностями. Політична діяльність повинна ґрунтуватися на моральних засадах християнства. Суспільство має прагнути, щоб люди духовно удосконалювалися; любов і милосердя повинні стали ключовими цінностями всього суспільства;
  • Солідарність: «милосердя» – як одна з основ християнства; взаємодопомога і взаєморозуміння; підтримка тих, хто цього потребує; співпраця з метою досягнення спільного блага, яке є метою і суспільства, і держави та передбачає справедливий перерозподіл загальних благ заради розвитку всього суспільства;
  • Персоналізм: суспільство і держава мають створювати умови для самореалізації людини, яка є ціннісним індивідом, і має право здійснювати вільний вибір, при цьому нести повну відповідальність за себе і свою сім’ю. Життєдіяльність людини повинна відбуватися у тісному взаємозв’язку з сім’єю, громадою, професійною групою і суспільством і ґрунтується на взаємних правах, обов’язках і повазі;
  • Комунітаризм: призначення людини у земному житті полягає в її реалізації у рамках сім’ї, громади, професійної групи, котрі необхідно захистити від втручання держави, яке можливе лише за нагальної потреби і тільки в межах закону;
  • Соціальна справедливість: всі люди рівні і мають рівні права та обов’язки; інваліди, малозабезпечені та інші вразливі групи отримують допомогу, але повинні, по-можливості, також створювати суспільні блага; спільною метою є гармонійний розвиток суспільства;
  • Популяризм: інтереси різних частин суспільства мають бути максимально узгоджені, а державна політика повинна враховувати інтереси якомога більшої кількості людей; ідеалом має стати досягнення загальносуспільного консенсусу;
  • Субсидіарність: у законну життєдіяльність людини (сім’ї) ніхто не має права втручатися (ні громада, ні держава); у законну діяльність професійних груп ні громада, ні держава не можуть втручатися (у них діють професійні самоврядні організації); у справи громад держава не втручається. Взаємодія відбувається з метою співпраці, надання допомоги і як правило на договірних засадах, а втручання здійснюється для припинення правопорушень або притягнення до відповідальності у разі порушення закону і винятково в його межах;
  • Демократичність: люди мають право обирати і відкликати обраних представників, які підзвітні і підконтрольні виборцям; доступ до державної служби і публічних посад здійснюється на конкурсних засадах; розподіл і баланс гілок влади; багатопартійна система, гарантії прав опозиції, яка має бути відповідальною і працювати на постійній основі; громади є базовим рівнем організації суспільства, на рівні яких реалізуються принципи безпосередньої демократії;
  • Соціальна ринкова економіка: люди вільно обирають роботу і мають право на підприємництво; праця є не товаром, а цінністю і користується повагою суспільства; господарська діяльність має служити людям; державний і суспільний контроль у формі підзвітності як над монополіями і їх власниками, так і над вищими чиновниками – публічними особами;
  • Позаконфесійність: розмежування суспільно-політичної і релігійної діяльності; представники всіх релігійних конфесій мають рівні права; міжконфесійний діалог спрямовується на вирішення спільних завдань, примирення і співпрацю різних конфесій; повага до прав релігійних меншин.